Дибенко О.М.

 НАЦІОНАЛЬНО–ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Дибенко Ольга Миколаївна,

вчитель української мови та літератури

Катеринівської ЗШ І-ІІІ ст..

      У тезах виступу розглядаються питання національно-патріотичного виховання учнів на уроках української літератури.

    Проблема національно-патріотичного виховання в школі на сучасному етапі є надзвичайно актуальною. Оскільки патріотизм набуває нині особливого значення, виникає гостра потреба у розробці уроків патріотичного спрямування, які б визначали стратегії цілеспрямованого та ефективного процесу розвитку суб’єкта сучасного суспільства, громадянина – патріота України.

    В. Сухомлинський стверджував, що за маленькою шкільною партою твориться народ. А творять його найперше вчителі української мови та літератури, бо наука рідної мови, літератури – наука про найголовніше: про Україну, рідну землю, її силу й красу, її минуле й майбутнє [7, 173] .                                      

    Літературній освіті відводиться особлива роль у формуванні соціального й морального обличчя юних громадян нашого суспільства, оскільки література є могутнім джерелом національної духовності, своєрідним генетичним кодом, пам'яттю народу. Вона нерозривно пов'язана з національними і культурними традиціями. Це своєрідний художній літопис українців. Національний тип особистості виростає на ідеях національної філософії, народних ідеалах, традиціях, звичаях і обрядах, морально-етичних цінностях, тобто на культурно-історичному досвіді, здобутках народу впродовж багатьох епох.  Учні із захопленням знайомляться з народними звичаями та обрядами, так майстерно виписаними українськими митцями: І.Котляревським («Енеїда, «Наталка Полтавка»), Г.Квіткою-Основ’яненком («Маруся»), І.Нечуєм - Левицьким («Кайдашева сім’я»). Наприклад, І. Котляревський виступає в «Енеїді» знавцем усної народної  творчості та блискучим побутописцем. У творі широко представлені фольклорні традиції та етнографічні деталі.  

     Сучасний урок літератури – це урок виховання громадянськості, почуттів добра і краси, утвердження високих моральних ідеалів, формування гармонійно розвиненої особистості, активної життєвої позиції учня. Завдання учителя-словесника полягає в тому, щоб засобами художнього слова зуміти знання  перетворити в переконання, зробити ці ідеї осмисленими, усвідомленими, глибоко продуманими. Вони повинні стати органічною потребою, невід’ємною частиною життя, нормою поведінки кожного учня. Адже зберегти і зміцнити нашу державу можуть громадяни, які люблять свою Батьківщину, свій народ, готові жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, готові  відстояти її незалежність. [4, 12]

   Якщо запропонувати будь-якому українцеві назвати письменників, які боролися за незалежність нашої держави, то першим, кого вони назвуть, безумовно, буде Тарас Шевченко. Усе життя і творчість його – високопатріотичний взірець служіння своєму народові. Вже близько двох століть його твори випромінюють такий потужний магнетизм, що людина негайно підпадає під його чари і переймається патріотичним горінням його душі. Виховання шевченківським словом  - це фундамент роботи вчителя-словесника. 

     Під час вивчення творів П.Куліша («Чорна рада»), М.Старицького («Оборона Буші»), О.Довженка («Україна в огні») та інших потрібно показувати процес формування української національної ментальності під дією історичних факторів. У них відтворено причинно-наслідкові зв’язки між суспільними ситуаціями насильства та утвердження у психіці людини активного чи пасивного ставлення до проблеми національного відродження.

     «Уроків історії не вчимо», – гірко іронізує мудра сучасниця Ліна Костенко. Отож варто задуматися й уважно осмислити своє минуле, його славу і безслав'я. Роман у віршах «Маруся Чурай» розкриває духовний світ наших предків, відтворює забуті сторінки історії. Під час вивчення роману у віршах «Маруся Чурай» учні повинні усвідомити, що образ Марусі органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйманням, виростає до символу, ніби фокусуючи в собі духовний потенціал усього українського народу.     

         Щоб національні проблеми, які досягли у творчості Ліни Костенко вищого ступеня, стали зрозумілі старшокласникам  і викликали в них активне співпереживання, можна провести  урок у формі семінару, на якому розглянути такі питання:

    - Які риси національного характеру притаманні Марусі Чурай?

    - У чому виявляються патріотичні почуття Марусі?

     - Які погляди має героїня на любов, зраду, сім’ю та дружбу?      

    - Яким бачить Маруся Чурай своє місце в житті народу?          

    Запропонований вид роботи сприяє утвердженню в учнів розуміння своєї нерозривної єдності з суспільством. Через  усвідомлення ролі поета в долі народу ми спонукаємо старшокласників замислитися над своєю суспільною роллю.

    Окремо хочеться сказати про п’єсу М. Куліша «Мина Мазайло», в якій автор гостро висміює українців-манкуртів, які цураються своєї мови, своєї культури, які не пам’ятають своїх коренів. Твір комедійний, але торкається він надзвичайно серйозної теми, яка актуальна й сьогодні. Обговорюючи твір, учні звертаються до вірша сучасного поета В. Баранова «До українців», в якому автор закликає не бути байдужим до своєї історії, до усвідомлення себе українцями, як такими, а не хохлами:

Бо можна жити й хохлом,

І не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж тоді небо 

Прихилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна.

     Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні складників вихованості патріотичних почуттів в учнів, на уроках  моделюємо  ситуації, які сприяють розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі, проводимо аналогії з сучасністю, через мистецтво слова пробуджуємо національну свідомість.

    Розглядаючи пригодницький роман І. Багряного «Тигролови», увагу учнів концентруємо на українознавчому аспекті прозового доробку письменника. Оскільки учням уже відомо, що в основу роману «Тигролови» покладені події, які сталися із самим автором під час заслання його більшовиками на Далекий Схід, ставимо перед ними проблемне запитання:                                      

    - Чому там, на Далекому Сході, за тисячі  кілометрів від України, звучить українська пісня, зберігаються народні традиції?

     Учні доходять висновку, що там живуть справжні українці, колишні втікачі й вигнанці, які понад усе люблять свій рідний край. Вони зберегли давні традиції й створили свій, український світ, наповнений чистотою, гармонією, народними обрядами. Атмосфера в родині Сірків, яка прийняла й порятувала Григорія, тепла, домашня. Матері, берегині роду, тут вдалося відродити та зберегти духовні національні цінності. Підсумовуючи сказане, наголошуємо на тому, що образ Сіркової родини й роду письменник підносить до символу України.                                                                                                                                 

    Тема патріотизму обговорюється учнями під час вивчення творчості письменників, які з ряду причин опинились за кордоном. Вивчаючи їх твори, учні починають усвідомлювати, що таке чужина і рідна Вітчизна. 

     Яскравим прикладом патріотизму є вірш нашого поета-земляка Євгена

Маланюка «Під чужим небом»:

  Що мені телефони, Версалі, експреси,

  Нащо грім Аргентин, водопад Ніагар?

  Сниться рідна Синюха і верби над плесом,

  Сниться батьківська хата і вітер-дудар.

    Зміст Програми з української літератури повністю підпорядковується головній виховній меті – формувати національно свідому, духовно багату особистість, здатну до самовизначення, самореалізації та самовдосконалення.

Творчі зусилля вчителя мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості для розвитку самостійного творчого мислення учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності, формуванню патріотичних почуттів під час вивчення літератури.

    Тому національно-патріотичне виховання має здійснюватися на основі проблемного вивчення текстів, їх системності, де домінантою є настанови до національного відродження.

    Якісна зміна у викладанні української літератури сприятиме становленню і розвитку насамперед національно свідомої особистості, бо в почуттях і характерах учнівської молоді домінуватиме не космополітизм, а український патріотизм, бажання жити і працювати задля розквіту Української держави.

Бібліографія:

1. Бех, І. Патріотичне виховання дітей та молоді / І. Бех, К. Чорна //  

    Позашкілля. – 2011. – № 10. – С. 9-16.

                                                                                                                                                     2. Вертій О. Методика вивчення української літератури на сучасному етапі:

    основні ознаки і поняття // Дивослово. – 2012. – № 3. – С. 3–5.

     3. Горб, Т. Й. Громадянське виховання: інструменти дотику до особистості /

         Т. Й. Горб // Виховна робота в школі. — 2014. — № 3. — С. 2–4.

4.  Жадан М.Н. Виховуємо патріотів художнім словом // Вивчаємо українську

     мову та літературу.– 2012. – № 15. – С. 11–12. 

5. Зякун Т. Особливості формування національної свідомості молоді та

    сучасному етапі державотворення //Рідна школа - травень, 2006. – С. 15–17.     

6. Коваль В. Уроки словесності в системі національно-патріотичного виховання//

    Рідна школа. - 1999. - № 6. – С. 7–8.

7. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину/ В.О.Сухомлинський //

    Вибрані твори: у 5 т. – К.: Радянська школа. – 1976. –  Т.2. – С.173.