ФРАЗЕОЛОГІЧНЕ БАГАТСТВО ДРАМИ М. Л. КРОПИВНИЦЬКОГО «ДВІ СІМ’Ї» («ДЕ ЗЕРНО, ТАМ І ПОЛОВА»)

                                                                                     

Сергієнко Юлія Георгіївна,

вчитель української мови

та літератури Іванівського НВК  

 Стаття присвячена розгляду  проблеми  дослідження художнього мовлення,  питань, пов’язаних із функціями і текстотворчими можливостями фразеологізмів у драмі М. Л. Кропивницького «Дві сім’ї» («Де зерно, там і полова»).

Ключові слова: фразеологізми,  фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення,  художній світ.

 Сучасна лінгвістика визначає фразеологізми як «лексико-граматичні єдності двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично оформлених за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично» [5 – с. 135]. Вони становлять глибинний шар народного мовлення, є компонентом національно – культурної орієнтації українців.  В. Кононенко визначає народну фразеологію як «численні стійкі звороти, утворені на народному ґрунті» [2– с. 39], які найбільш яскраво відображають специфічне в мові, вносять у лінгвістичну картину світу ті елементи, що найповніше характеризують життя кожного народу. Такі лексико-граматичні єдності є одним із важливих елементів у системі ідіостилю М. Л. Кропивницького, виступають неодмінним складником діалогів досліджуваної п’єси драматурга.

   Метою статті є аналіз фразеологічного матеріалу у п’єсі                            М. Л. Кропивницького «Дві сім’ї» («Де зерно, там і полова») та з’ясування на цій основі місця й ролі фраземіки у формуванні індивідуально-авторського стилю письменника.

Досягнення мети передбачало виконання таких завдань.

·        Виокремлення  з тексту фразеологізмів, їх класифікація  за (за системою В.Виноградова).

·        Дослідження походження фразеологізмів, з’ясування їх лексичного значення. 

·        Дослідження явища синонімії та антонімії вжитих у драматичному творі  фразеологізмах.

Об’єкт дослідження — фразеологізми, ужиті в драмі                                      М. Л. Кропивницького «Дві сім’ї» («Де зерно, там і полова»).

Актуальність дослідження зумовлена відсутністю попередніх студій щодо дослідження особливостей ідіостилю М. Л. Кропивницького, зокрема  місця фразеологізмів у його системі.             

Теоретичне і практичне значення дослідження визначається тим, що мате­ріал роботи може бути застосований у процесі вивчення у шкільному курсі творчості Марка Кропивницького  (українська література), а також під час поглибленого вивчення фразеології (українська мова).

Сучасна мовознавча наука виокремлює кілька джерел поповнення фразеології: приказки, прислів’я, вислови з  мовлення народу; з висловлювань  майстрів художнього слова; з дотепного народного мовлення; з античної літератури; з біблійних та євангельських висловів; з виробничо-побутової сфери. З названих джерел у драмі «Дві сім’ї» («Де зерно, там і полова») найширше представлено дві групи: прислів’я і приказки та дотепне народне мовлення. Основну групу (70 одиниць) складають  дотепні вислови розмовно – побутового характеру: мов бджіл у вулику; не потрапить, куди очі звести; очі зводити; не покладати в головах; з якої хвороби?; очима пекти; міниться в лиці; вхопити на кутні; і словом не зачіпити; з якої немочі?; налопом піти; аж душа болить; як комашні; тріскати кукільвану; в кишенях ані дзенькне; по самісінькі вуха; лізти у вічі; дурничку хава з’їла; чорта з два!; лупати баньками; плести чорт батька зна що;  мимо вуха летить; чорт батька зна що; у патьоки заходити; своєї гнути; хоч кіл на голові теши; побувати в чужій шкурі; на груди сісти; руку набити; розмову заламати;  як на долоні; колупати болячку;ані гич; у рот води набрати; доскочити щастя; впитися очима; звести докупи; очей не зводити;западати в душу; аж очі на лоба лізуть; доброму молодцеві тричі палицею кинути; гострий на язик; серце з перцем; очі залити; і мертвий губами зачмокає; аж ноги задере; поперек горлянки ставати; руки сверблять; хоч мізинцем чиркнути; тікати з очей; по серцю; к чортам на виринки; випити гіркої; зі світа зжити; у гречку скакати; ані зерна затаїти; засліпити очі; переливати з пустого в порожнє; переливати з порожнього в те, що без клепок; молоко на губах не обсохло; на лобі написано; на пальцях знати; злидні годувати; баки забивати з пантелику збити; очі ховати; багнюкою в очі жбурнути; і вухом не вести.

Нечисельну групу становлять фразеологізми з виробничо-побутової сфери:   як по воді батогом хлестать, канітєль розводити; замазувати очі; воду товкти; на ноту ударяти; як на папері списаний; без клепки.

Серед представлених у драмі  фразеологічних зрощень (стійких неподільних словосполучень, зміст (значення) яких не виводиться із значення слів, що входять до фразеологізму. Семантичне злиття у таких фразеологізмах пояснюється наявністю застарілих, незрозумілих слів  (класифікація В Виноградова)) [5 – с. 136]  є такі: вхопити на кутні; налопом піти; тріскати кукульвану; дурничку хава з’їла; лупати баньками; ані гич; з пантелику збити. Фразеологічні єдності також семантично неподільні і цілісні, але в них цілісна семантика частково вмотивована значенням слів, що становлять фразеологізм [5 – с.  136] . Це такі фразеологізми: злидні годувати; і вухом не вести; ані зерна затаїти; руки сверблять; к чортам на виринки тощо.  Найбільшу кількість становлять фразеологічні сполучення  (такі стійкі мовні звороти, у яких один із компонентів має самостійне значення, що конкретизується  в постійному зв’язку з іншими компонентами) [5 – с.  136]: тікати з очей; аж ноги задере; очі залити; замазувати очі; по самісінькі вуха; як комашні; баки забивати; лізти у вічі; своєї гнути;здіймати веремію; воду товкти; побувати в чужій шкурі; на груди сісти; колупати болячку тощо.

 Для створення унікального художнього світу драматичного твору               М. Л. Кропивницький  часто використовує розмовно-побутові фразеологізми, експресивні фразеологізми-вигуки (вигуки-побажання, вигуки-лайки) тощо, тобто звороти, властиві усному розмовно-побутовому мовленню: от чисто!; ото тобі!; отак!; з якої немочі?; аж душа болить!; з якої хвороби?; га? Чи й тобі що?; а чорт матиме!; та ще чого! от чорт не видав! тощо.  Майстерність Марка Кропивницького у застосуванні цього вагомого мовного складника як засобу створення неповторного художнього стилю полягає, з одного боку, в умінні відшукати в народній скарбниці фразеологізм відповідної семантики для характеристики того чи іншого персонажа, а з другого, — у створенні таких мовних ситуацій, у яких ці звороти набувають найбільш яскравого звучання. Вагомим є той факт, що дібрані автором фразеологічні одиниці  є оригінальними мовними утвореннями центрального регіону України і зараз активно вживані у розмовному мовленні  сучасного населення Кіровоградщини: в очі лізти; вхопитися за кутні; тріскати кукульвану;  плести чорт зна що; канітєль розводити; дурничку хава з’їла; хоч кіл на голові теши тощо.

Лексичне значення ужитих фразеологізмів у драмі                                      М. Л. Кропивницького «Дві сім’ї» («Де зерно, там і полова») зумовлене насамперед національно-культурним компонентом. Такі лексичні сполуки розкривають багатогранні взаємини між людьми, особливості родинного життя, риси характеру людини тощо. Так,  у драмі засобами фразеології чітко окреслено такі важливі соціальні поняття, як багатство і бідність: і не багато забагнулося?; як плуг і віл є, то й розум є; нікотрої прибавки; ні шеляга, ні копієчки не дам!; злидні годувати, особливості людської вдачі, вади: на груди сісти; вхопитися на кутні; лізти у вічі; лупати баньками; тріскати кукільвану; у гречку стрибати тощо.

Явище фразеологічної синонімії увиразнює мовлення персонажів твору, особливого значення воно набуває у художньому тексті жанру драми. У п’єсі    «Дві сім’ї» (Де зерно, там і полова») вжито чимало емоційно-оцінних синонімів, що з різних боків характеризують мовлення: баки забивати;  плести чорт батька зна що; канітєль розводити; замазувати очі; у патьоки заходити; воду товкти; на ноту ударти; розмову заламати; у рот води набрати; гострий на язик; засліпити очі;  мимо вуха летить; переливати з пустого в порожнє;  переливати з порожнього те, що без клепок.  Багаточленними  також є синонімічні ряди, що означають особливо інтенсивні або постійні дії чи ознаки:

·        брехати: баки забивати; плести чорт батька зна що; замазувати очі; чорт батька зна що; засліпити очі; з пантелику збити.

·        пиячити: очі залити; тріскати кукульвану; вхопити на кутні.

·        багато: мов бджіл у вулику; як комашні; по самісінькі вуха.

·        дивитися: впитися очима; очей не зводити;  очима пекти; очі зводити;  не потрапить, куди очі звести; лупати баньками.

·        не розуміти: не покладати в головах; мимо вуха летить;  як по воді батогом хлестать; хоч кіл на голові теши; ані гич; і вухом не вести.

·        бідувати: в кишенях ані дзенькне; злидні годувати.

·        знати (усвідомлювати):  на лобі написано; на пальцях знати; як на долоні.

Різноманітні синонімічні засоби вираження спостерігаємо у сферах, які потребують своєрідного кодування вихідного поняття. Йдеться, наприклад, про ряд, що розкриває теми смерті, вбивства, людської агресії: аж ноги задере (бити когось); к чортам на виринки (померти); в землю ввігнати (вбити когось); руки сверблять (бажання бити когось); хоч мізинцем чиркнути (вдарити когось); зі світа зжити (вбити когось), вад і сорому: без клепки (дурний); очі ховати (соромитися); у гречку скакати (зраджувати); колупати болячку (згадувати неприємне). Оскільки драма М. Л. Кропивницького  порушує цілу низку таких важливих філософських проблем, як  вірність і зрада, честь і безчестя, доброта і жорстокість, у тексті ужито яскраві приклади фразеологізмів антонімічних значень: налопом піти (бути нахабним) – очі ховати (бути сором’язливим); як комашні (багато) – ані дзенькне (мало); баки забивати (брехати) – ані зерна затаїти (бути чесним); тікати з очей (уникати) – лізти у вічі (зачіпати когсь); аж душа болить (проявляти ініціативу) – хоч кіл на голові теши (байдуже).

Здійснене поверхневе дослідження фразеологізмів у драмі                              М. Л. Кропивницького «Дві сім’ї» («Де зерно, там і полова») засвідчило, що мова твору яскраво відтворює живе українське розмовне мовлення, зокрема мовлення сучасного населення Кіровоградщини, і основним засобом такого відтворення є фразеологізми, різноманітні за джерелами походження і класифікаційною належністю. Такі лексичні одиниці відбивають етнокультурні традиції народу, що відображено у багатстві їх семантики. Багато в чому динаміка дії твору та яскравість його образів залежить від експресивних фразеологізмів, значною мірою представлених у п’єсі.

Список використаних джерел

1.                Кропивницький М. Л. Твори. – Х.: Прапор, 2005. – 367 с.

2.                Кононенко В.І. Рідне слово. Підручник для шкіл з поглибленим вивченням української мови, ліцеїв, гімназій, колегіумів. – К.: «Богдана», 2001. –  303 с.

3.                Народ скаже – як зав’яже: Українські народні прислів’я, приказки, загадки / Упоряд. Н.С. Шумада. – К.: Веселка, 1973. – 232 с.  

4.                Передрій Г.Р., Смолянінова Г.М. Лексика і фразеологія української мови. – К.: Рад. шк., 1981. – 207 с. 

5.                Приповідки, або Українсько-народня філософія / Упоряд. В.Плав’юк.      Т. 1.: Асоціація Українських піонерів Альберти, Едмонтон, Канада, 1998. – 356 с.