ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НА УРОКАХ ЧИТАННЯ ТА
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Позняк Наталія Вікторівна,
В цій статті розглядається питання формування
національно-патріотичних компетентностей на уроках читання та української мови
в початкових класах.
Позняк Наталія Вікторівна,
вчитель початкових класів
Бережинської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів
Сучасний
період розвитку суспільства в нашій незалежній державі Україні відкриває широкі
можливості для оновлення змісту освіти на основі народності школи, що дає змогу
формувати багате покоління людей.
Відповідно до Концепції національно-патріотичного
виховання дітей та молоді серед виховних напрямів найбільш актуальним сьогодні
виступає національно- патріотичне виховання, що закладає фундамент для
формування свідомості як сучасної молоді, так і прийдешніх поколінь українців,
що вбачатимуть у державі запоруку особистісного розвитку і сповідуватимуть ідеї
гуманізму, демократії, свободи, толерантності, виваженості та відповідальності
за своє життя та долю рідної держави.
Формування
національно-патріотичних компетентностей починається із засвоєння дітьми
духовних надбань рідного народу. Без
оволодіння в сім’ї, дитячому садку, школі культурою свого народу, пізнання його
самобутнього національного обличчя, практичного продовження
культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про успіх
перебудови навчально-виховного процесу.
Корифеї педагогіки вважали, що школа – це колиска народу. Її найвище
покликання – з покоління в покоління відтворювати народ, націю, виховувати
молодь в дусі вірності ідейним, моральним і трудовим традиціям батьків,
дідусів. З перших днів перебування
дитини в школі потрібно вводити її у чарівний світ культурно-історичних надбань
рідного народу.
Я вважаю, що провідне місце у формуванні національно-патріотичних
почуттів у учнів початкових класів посідають уроки української мови та читання.
Адже патріотизм починається саме зі ставлення дитини до рідної мови.
Підростаюче покоління має усвідомити, що без оволодіння державною мовою неможливо
стати повноцінним громадянином своєї
держави, патріотом України та й просто інтелігентною людиною, кваліфікованим
спеціалістом будь-якої галузі господарства.
Відомий
український педагог В.Сухомлинський зазначав, що в руках учителя слово є могутнім виховним засобом, яке здатне
піднести, звеличити людину в її власних очах, утвердити її патріотичну
свідомість і громадянську гідність, на все життя відкрити в її серці невичерпні
й вічні джерела любові до своїх предків. [1]
Основна мета курсу української мови початкових класів полягає
у формуванні ключової комунікативної
компетентності молодшого школяра, яка
виявляється у здатності успішно користуватися мовою (всіма видами мовленнєвої
діяльності) в процесі спілкування, пізнання навколишнього світу, вирішення
життєво важливих завдань.
Навчання
української мови має бути спрямоване також на формування соціокультурної компетентності, яка охоплює загальнокультурний
розвиток учнів, адаптацію їх до життя в певному соціальному середовищі,
громадянське, патріотичне, морально-етичне, естетичне виховання.
Соціокультурна змістова лінія передбачає формування в
учнів уявлення про мову як форму вияву культури українського народу, як засіб
створення творів мистецтва (художньої літератури); розширення уявлень школярів
про свою державу – Україну, культуру українського народу, про її особливості в
різних регіонах; засвоєння малих українських фольклорних форм, національних
формул мовленнєвого етикету, етикетних правил спілкування; використання набутих
знань і вмінь під час виконання соціальних ролей, спілкування з представниками різних вікових груп і
статусів, вирішення навчальних і життєвих проблем.[2]
Цю роботу органічно поєдную з іншими аспектами навчання
і реалізовую за допомогою дібраних навчальних текстів, тем для побудови
діалогів і монологічних зв’язних висловлювань різних видів, використовую
тематичні групи слів, стійкі вислови, у яких відображаються особливості
матеріальної і духовної культури народу, його національного характеру.
Наприклад, В дитинстві відкриваєш материк, котрий
назветься потім — Батьківщина.
Л. Костенко. В своїй хаті своя й
правда, І сила, і воля.
Т. Шевченко Вітчизна — ось і альфа, і омега!
Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна. І. Світличний
Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна. В. Сосюра Кожному мила своя сторона.
Г. Сковорода. Свою Україну любіть. Любіть її... Во врем'я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть. Т. Шевченко.
Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна. І. Світличний
Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна. В. Сосюра Кожному мила своя сторона.
Г. Сковорода. Свою Україну любіть. Любіть її... Во врем'я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть. Т. Шевченко.
Тексти українських
письменників для читання, для розвитку зв’язного мовлення, тексти для
диктантів, переказів підбираю пов’язані з назвою
рідного міста чи села, вулиці, річки, природи рідного краю, поведінки на
природі, турботі про природу, історичне минуле, визначні місця, відомих людей,
традицій, добрих справ для рідного краю.
Вивчаючи
тексти про Батьківщину на уроках читання, діти знайомляться з її назвою, державними символами, розташуванням
України в Європі, отримують знання про Україну, як спільний дім для всіх
народів, які її населяють, роль української мови як державної: отримують знання
про державні свята, події історичного минулого, про відомих людей минулого й
сьогодення. Вони оволодівають знаннями про українські національні символи,
традиції, народні свята, дитячі фольклорні твори, про повагу до людей інших
національностей, їхніх звичаїв і традицій.
Тож основною
метою, яку я ставлю перед собою як учитель, – є формування
національно-свідомої, духовно багатої мовної особистості, а головне завдання –
формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень.
Виховуючи духовну
моральну особистість, намагаюся здобути нові знання з свого предмету, розвиваю
свої здібності, займаюся самоосвітою, володію різними життєвоспроможніми
компетенціями. І головним завданням навчання української мови є виховання громадянина України, патріота
своєї країни, який зможе успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин,
сім’янин, професіонал, носій культури.
В своїй
роботі намагаюся робити процес навчання цікавим і активним, створивши для цього
комфортні умови. Тому й поставила собі за мету: вчити учнів осмислювати
отриману інформацію, застосовувати її в конкретних умовах, думати, вникати в
суть явищ, аналізувати, аргументувати власні думки.
Виходячи з
цього навчаю дітей самостійно і критично мислити, розвиваючи при цьому зв’язне
мовлення.
Сформувати й
розвивати мовленнєву компетентність й творчі здібності учнів мені допомагає
система вправ, творчих завдань, спрямованих на формування вміння слухати й
говорити. Виконуючи їх, діти вчаться вести дискусію, змагатися, співпрацювати,
будувати діалог, складати вірші, казки, загадки. Кожна дитина має змогу
розкрити свої пізнавальні, творчі можливості, нахили, подолати окремі вади:
замкненість, розгубленість. Використання цих вправ і завдань роблять процес
навчання цікавим та невимушеним.
Формування
особистості в колективі тим ефективніше, чим педагогічно доцільніше
організована педагогічна діяльність дітей, саме спілкування. Кожна хвилина моїх
уроків підпорядкована включенню школярів в активну творчу роботу, навчаючи
різним видам мовленнєвої діяльності.
Ефективність
навчально – виховного процесу вбачаю у проведенні нетрадиційних уроків (ділові
ігри, сюжетно – рольові ігри, творчі звіти, конкурси, концерти, фантазії,
уроків дискусій, уроків критичного мислення). Особливо цікаві дітям уроки очних
та заочних подорожей у минуле. Зокрема, під час вивчення творчості
Т.Г.Шевченка, Лесі Українки, Павла Тичини, Івана Франка і т. д.
Робота над
формуванням патріотизму проводиться як на уроках української мови, так і в
позаурочний час.
Отже, учитель повинен зробити усе для того, щоб рідна мова та література відкрилися перед
учнями новими гранями як могутнє джерело української духовності, своєрідний
генетичний код, пам’ять народу, що
нерозривно пов’язана з національними і культурними традиціями. А учні
повинні усвідомити, що це своєрідний художній літопис українців, який несе в
собі вічні цінності. Вони загальнолюдські й водночас у кожного народу свої.
Список використаних
джерел та літератури:
1. Концепція
національно-патріотичного виховання дітей та молоді.
2. Нова редакція програми з української мови для учнів
1-3 класів.
3. Народознавство в школі:
досвід, проблеми, пошуки. Т.Д.Демянюк.
4. Стародубцова О.
Формування патріотичного виховання на уроках української мови і літератури та в позакласній роботі. -
Кіровоград, 2014.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьПатріотичне виховання ваших учнів здійснюється цікаво і змістовно. Нехай рідна мова та література відкриває перед учнями нові грані української духовності та патріотизму.
ОтветитьУдалить«Як немає людини без самолюбства, так і немає людини без любові до Батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з його поганими природними, особистими, сімейними, родинними нахилами», - писав К.Ушинський. Я вважаю, що виховуючи в дітей любов до рідного краю, вчитель дійсно допомагає дитині побороти погані нахили в характері.
ОтветитьУдалить