ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Новікова Олена,

вчитель української мови та літератури

Олексіївської ЗШ І-ІІІ ст.

У даному виступі розглядається питання про систему патріотичного виховання, про значення уроків української літератури для формування національно свідомих громадян України.

В умовах становлення української держави патріотичному вихованню належить пріоритетна роль. Наша Україна – молода держава, що  перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень, обравши шлях переходу від тоталітарних ідеологій до свободи й демократії, національного відродження, цивілізованої, соціально зорієнтованої економіки, побудови нового громадянського суспільства на основі європейських стандартів. Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності, сформувати в учнівської молоді громадянсько-активні, соціально значущі якості, які вона зможе проявити в усіх видах діяльності, і, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо української держави. Тому навчально-виховний процес у навчальному закладі необхідно вибудовувати таким чином, щоб пробудити в учнів національні почуття, виховувати в них повагу і любов до свого народу, до його віковічних моральних та духовних здобутків, а також самоповагу й гордість за свою Батьківщину, і на цій основі формувати суспільно значущі особистісні риси громадянина України: національну свідомість, духовність, трудову активність, морально-етичну, фізичну, екологічну і правову культуру. І рідна література –  не просто одна з найголовніших складових, а й фундамент цієї ідеологічної системи.

Уроки літератури повинні стати основою патріотичної вихованості учнів, їхнього громадського змужніння, високої моральності та працелюбства, естетичної наснаги.  Беззаперечно, велика роль у вихованні справжніх патріотів належить школі. Шкільне виховання справді спрямоване на те, щоб сформувати дитину свідомим українцем.   Проте, на жаль, поза школою молодь дуже часто потрапляє в таку атмосферу, яка нівелює, а то й руйнує національно-патріотичний багаж, закладений школою. А те, що діти бачать з екрана телевізорів та комп’ютерів, то взагалі складається враження, що хтось навмисне хоче знищити нашу духовність. Здається, саме зараз школа залишається тим осередком, який по-справжньому виховує в учнів кращі людські риси.

   І надзвичайну роль у цьому відіграє такий предмет як література, яка за своєю шкалою цінностей формує духовно-інтелектуальний світ  справжнього громадянина. Адже попри всі принади комп’ютера, книжка, має свою унікальну магію, бо це так важливо чути художнє слово Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Довженка та багатьох інших.

      Основні шляхи якісного реформування викладання української літератури в навчальних закладах орієнтовано на проведення науково-дослідницької роботи щодо впровадження інновацій, розвиток творчих здібностей учнів, широке використання художніх творів, які виховують в учнів любов до рідної землі, свого народу, мови, власної історії та культури тощо. 

   На уроках літератури в 6 класі учні вивчають Державний Гімн України в повному варіанті та духовний («Молитва» О. Кониського), що є надзвичайно важливим для становлення гідного громадянина України. Прикладом високого патріотизму є, беззаперечно, життя Т. Г. Шевченка.

Вивчаючи творчість великого Кобзаря, учні самостійно працюють над творчими видами робіт: пишуть реферати, готують виступи, створюють проекти – дослідження, презентації. Все це використовують на уроках та під час проведення Шевченківських днів. 

   Нині відбувається активний процес дослідження творчості митців, чиї імена були безпідставно забуті, визначається їхнє місце в літературі свого часу і в духовній скарбниці сучасності.

 Тема патріотизму обговорюється одинадцятикласниками під час вивчення творчості письменників, які з ряду причин опинились за кордоном. Вивчаючи їх твори, учні починають усвідомлювати, що таке чужина і рідна Батьківщина. 

   Яскравим прикладом патріотизму є поезія нашого поета-земляка Євгена Маланюка «Під чужим небом», де автор говорить про те, що найближче до його серця батьківська хата та річка Синюха, а не далекий закордон.

   Багато талановитих письменників пожертвували собою з любові до рідного краю, свого народу. Наприклад, В. Симоненко прожив усього 28 років, залишивши нам безцінну спадщину роздумів у творах. Усім добре відомі його слова, які стали піснею:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину [9, c.537].

   Окремо хочеться сказати про п’єсу М. Куліша «Мина Мазайло», в  якій автор гостро висвітлює українців, які цураються своєї мови, своєї культури, люди, які не пам’ятають своїх коренів. Твір комедійний, але торкається він надзвичайно серйозної теми, яка актуальна й сьогодні

          Таким чином, зміст Програми з української літератури в старшій школі повністю підпорядковується головній виховній меті – формувати національно свідому, духовно багату особистість, здатну до самовизначення, самореалізації та самовдосконалення. Але важливу роль відіграє також питання методичного інструментарію при реалізації цієї мети.

          В основу системи патріотичного виховання на уроках української літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення розбудовувати Українську державу. Творчі зусилля кожного викладача мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості для розвитку самостійного творчого мислення учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності, формування патріотичних почуттів під час вивчення літератури.

  Тому національно-патріотичне виховання має здійснюватися на основі проблемного вивчення текстів, їх системності, де домінантою є настанови до національного відродження.

      Якісна зміна у викладанні української літератури сприятиме становленню і розвитку насамперед національно свідомої особистості, бо в почуттях і характерах учнівської молоді домінуватиме не космополітизм, а український патріотизм, бажання жити і працювати задля розквіту Української держави.

 Упродовж патріотичного виховання засобами літератури повинні формуватися складники патріотичної вихованості, які ґрунтуються на життєвих стереотипах українського народу і узгоджуються з народними уявленнями про високі виміри морального, етичного, духовного, гуманістичного, відображають національний менталітет.  Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні складників вихованості патріотичних почуттів в учнів, на уроках української літератури необхідно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню учнями суспільно-політичних явищ, змальованих автором у творі, проводити аналогії із сучасністю; через мистецтво слова пробуджувати національну свідомість.

 Можна без перебільшення сказати, що у викладанні літератури за останні кілька років зроблено чимало. Рідна література відкрилася перед учнями новими гранями як могутнє джерело української духовності, своєрідний генетичний код, пам’ять народу. Вона нерозривно пов’язана з національними і культурними традиціями. Це своєрідний художній літопис українців. Національний тип особистості виростає на ідеях національної філософії,

народних ідеалах, традиціях, звичаях і обрядах, морально-етичних цінностях, тобто на культурно-історичному досвіді, здобутках народу впродовж багатьох епох.

Мистецтво, зокрема література, несе в собі вічні цінності. Вони загальнолюдські і водночас у кожного народу свої.

    Отже, сутністю вчителя української літератури має бути висока культура, непохитна національна свідомість, глибоке розуміння тих складних завдань, які сьогодні потрібно розв’язувати незалежній Українській державі. Усе це він не тільки повинен передати своїм вихованцям, а й бути беззаперечним зразком для наслідування.

      Тільки систематичне національне виховання може подолати почуття національної меншовартості і сформувати людину – громадянина з національним складом мислення та природним почуттям гордості, що ти – українець. На основі такої виховної роботи формуються основні складові національної самосвідомості: любов до рідної землі і свого народу, патріотизм і готовність захищати Українську державу, досконале володіння

українською мовою, духовна культура, повага до батьків, культури та історії, традицій та звичаїв рідного народу, працелюбність, бажання працювати задля розквіту власної держави, культура міжособистісного спілкування, глибоке усвідомлення громадянської відповідальності, сформовані почуття гордості за свою Батьківщину.

Використана література:

1. Вертій О. Методика вивчення української літератури на сучасному етапі:

основні ознаки і поняття/ Олексій Вертій // Дивослово. - 2012. - № 3.

2.  Жадан М.Н. Виховуємо патріотів художнім словом/ М.Н. Жадан //Вивчаємо українську мову та літературу.– 2012 - № 15.

3. Зякун Т. Особливості формування національної свідомості молоді та сучасному етапі державотворення/ Т. Зякун //Рідна школа - травень, 2006

4. Коваль В. Уроки словесності в системі національно-патріотичного виховання // Рідна школа. - 1999. - № 6.

5. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

6. Корнух Г. Виховання загальнолюдських цінностей на уроках української

Літератури/ Г. Корнух //Дивослово. - 2006. - № 7.

7. Куценко Л. Співець степової Еллади / Л. Куценко // Дзвін. – 1991. - №7. – С. 138 – 141.

8. Лебеді материнства; Де зараз ви, кати мого народу?; Кирпатий барометр; Кривда: новела; Вона прийшла; „Є в коханні і будні і свята…”; Ти знаєш, що ти – людина?; „Україно, п’ю твої зіниці…”; „Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок…”; Я: [твори] / Василь Симоненко // Українська література: хрестоматія. 11 кл. – Х., 2007. – С. 537-546.

9. П'єси /Уклад. А.Я.Бельдій; Ред.: Л.П.Марченко, Н.М.Отрох; Худож. ред. Р.І.Калиш; Оформ. худож. І.М.Галушки. – К.: Наук. думка, 2001. – 368 с.

10. Предчук Т. Формування національно-мовної особистості у двомовному

Просторі/ Т. Предчук // Українська мова і література в школі. - 2009. - № 6.